December 17th, 2012

правнука

растроганная


це стара картинка. якось я ще працювала в газетно-журнальному видавництві і вони офігівали з мого таланту і не розуміли, що я в них роблю, але любили мене безмежно.
якось відправили на день бібліотекаря в лавру. познімала я всіляких попів і пр., а тоді вийшла на вулицю і спостерегла оцю картину.
якісь мамИ вивели дітей в національному вбранні і, тільки-но двері відчинилися і юрмище бібліотекарів і церковників випливло із зали, захлопалі в ладоши: "ну, дітки, давайте, раз-два!.."
і малеча почала витанцьовувати.
одне дитя я й примітила. її щойно насварили і їй так не хотілося гоцати, але що вже робити. і вона оце ж танцювала зі сльозами розміром з брульянт.
фотографую, значицця, і думаю: якщо цього року мене таки змусять подавати фотки на конкурс дня, то це ВОНО.
так і є.
фотка пройшла відбір, її повісили на стінку, якийсь дідо при мені навіть її перезняв на свою "мильницю". незрозуміло мені тільки, де ця назва до фотки взялася. ну а ще день залишає за собою право публікувати всі надіслані їм роботи. ви ж знали, ні? я знала, тому не дивуюся