?

Log in

No account? Create an account
правнука

мінімум букв

№ А-29465

вчорашній запис
правнука
jenny_right

чесно кажучи, я й на роботах так не втомлююся як на майдані. приходимо близько 11-12:00, а йдемо коло 21:00. приїжджаємо додому ситі, але зморені. ноги гудуть від стояння-ходіння, спина ниє від закляклості, очі злипаються. але воно того варте, я б ніколи не робила того, від чого нема кайфу. абсолютно відсутнє відчуття вдало вторгованого фейсу (ніде не світимось) чи героїзму заради неньки (не робимо нічого надзвичайного) - лише приємно проведений час у компанії хороших людей. ну й за корисним заняттям. не знаю, як досвідчений юрка, а я ще й отримую нові навички і знання.
другий день тусуємося з хлопцями зі славути і хмельницької обл. взагалі.
починалося все з "акції" розпису наметів афганців. у результаті з жодним афганцем я особисто навіть і не балакала. учора ми робили напис з зовнішнього, більш видимого боку за стеллою, а потім розмальовували щити для I сотні, яка стоїть на барикаді з боку інститутської. коли вчора один пацан звідти підбіг до нас під час роботи над наметом, він поцікавився, хто з нас самий талантлівий художнік і попросив прийти розписати їх фанерний захист, бо там же в них нема нічо красивого, а запхали бідолах, мовляв, у саму жопу, сумно без гарного щита. ну ми прийшли, помалювали, обіцяли повернутися. тож сьогодні потусили там ще - і я приблизно зрозуміла, чому ця сотня стоїть "в самій жопі".
слухайте, я вперше побачила в гівно бухого чувака з оселедцем і в наколках. він дуже настирливо, звісно ж, з широкої душі, але від цього не менш неприємно коло нас крутився, весь час у специфічно позитивному ключі коментував роботу, пропонував чаї-кави, "намутіть хавчік" (до речі, ДУЖЕ багато російськомовних - але мене це скоріше радує), казав грітися, називав нас обох пацанами, а потім, коли побачив, що я розминаю спину, запропонував мені сходити на тренування і постояти з щитом, поки він його "пресуватиме". потім, відвертаючись, шось додав чи то про "кесаря" чи то про "кесареве", я тільки здогадуюся, на що він натякав цим жартом, але може то й не жарт був і я взагалі дупля не ріжу в його термінології. ну в мене ж нема оселедця, кінець кінцем. і це не єдиний стрьомний представник першої сотні, який не викликав у нас особливої любові. крім того, саме на їхній території вже щонайменше другу добу валяються ковдри, що вже й інієм припали, а ще "хавчик" і залишки напоїв, що свідчить про фігову дисципліну. коротше, може то нам так стали планети, але ми собі пообіцяли тусити й далі на тій території, де нам веселіше і приємніше.


+++Collapse )